Шевченко наймичка скачать аудиокнигу

VIII Іде Марко з чумаками. Ідучи, співає, Не поспіша до господи Воли попасає. Везе Марко Катерині Сукна дорогого, А батькові шитий пояс Шовку червоного, А наймичці на очіпок Парчі золотої І червону добру хустку З білою габою. А діточкам черевички, Фіг та винограду, А всім вкупі червоного Вина з Цареграду Відер з троє у барилі, І кавяру з Дону Всього везе, та не знає, Що діється дома Іде Марко, не журиться. Прийшов слава Богу І ворота одчиняє, І молиться Богу. Чи чуєш ти, Катерино? Біжи зустрічати Уже прийшов Біжи швидче Швидче веди в хату.. Слава тобі Христе-Боже Насилу діждала І Отче наш тихо-тихо, Мов крізь сон, читала. Старий воли випрягає, Занози ховає Мережані, а Катруся Марка оглядає. А де ж Ганна, Катерино? Я пак і байдуже Чи не вмерла? Ні, не вмерла, А дуже нездужа. Ходім лишень в малу хату, Поки випрягає Воли батько вона тебе, Марку, дожидає. Ввійшов Марко в малу хату І став у порогу... Аж злякався. Ганна шепче Слава... слава Богу Ходи сюди, не лякайся... Вийди, Катре, з хати Я щось маю розпитати, Дещо розказати. Вийшла з хати Катерина, А Марко схилився До наймички у голови. Марку подивися, Подивися ти на мене Бач, як я змарніла? Я не Ганна, не наймичка, Я... Та й оніміла. Марко плакав, дивувався. Знов очі одкрила, Пильно, пильно подивилась Сльози покотились. Прости мене Я каралась Весь вік в чужій хаті... Прости мене, мій синочку Я... я твоя мати. Та й замовкла... Зомлів Марко, Й земля задрижала. Прокинувся... до матері А мати вже спала