Аудиокнига сон т шевченко

У всякого своя доля І свій шлях широкий, Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, І не благай не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі Як ягнята. Нехай, каже, Може, так і треба. Так і треба бо немає Господа на небі /266/ А ви в ярмі падаєте Та якогось Раю На тім світі благаєте? Немає немає Шкода й праці, схаменіться. Усі на сім світі І царята, і старчата Адамові діти. І той... і той... А що ж то я? Ось що, добрі люди Я гуляю, бенкетую В неділю і в будень. А вам нудно жалкуєте Єй-богу, не чую. І не кричіть Я свою пю, А не кров людськую