Шевченко наймичка скачать аудиокнигу

VI Тричі крига замерзала, Тричі розтавала, Тричі наймичку у Київ Катря провожала, Так, як матір і в четвертий Провела небогу Аж у поле, до могили, І молила Бога, Щоб швиденько верталася, Бо без неї в хаті Якось сумно, ніби мати Покинула хату. Після Пречистої в неділю, Та після Першої Трохим Старий сидів в сорочці білій, В брилі, на призьбі. Перед ним З собакою унучок грався, А внучка в юпку одяглась У Катрину і ніби йшла До діда в гості. Засміявсь Старий і внучку привітав, Неначе справді молодицю А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? Е, сором, сором, лепська мати Аж зирк і наймичка ввійшла На двір. Побіг стрічати З онуками свою Ганну. А Марко в дорозі? Ганна діда питалася. В дорозі ще й досі. А я ледве додибала До вашої хати, Не хотілось на чужині Одній умирати Коли б Марка діждатися... Так щось тяжко стало І внучатам із клуночка Гостинці виймала І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці, і червоний З фольги образочок, А Карпові соловейка Та коників пару, І четвертий уже перстень Святої Варвари Катерині, а дідові Із воску святого Три свічечки а Маркові І собі нічого Не принесла не купила, Бо грошей не стало, А заробить нездужала. А ось ще осталось Півбубличка Й по шматочку Дітям розділила. VII Ввійшла в хату. Катерина Їй ноги умила Й полудновать посадила. Не пила й не їла Стара Ганна. Катерино Коли в нас неділя? Післязавтра. Треба буде Акафіст наняти Миколаєві святому Й на часточку дати Бо щось Марко забарився... Може, де в дорозі Занедужав, сохрань Боже Й покапали сльози З старих очей замучених. Ледве-ледве встала Із-за стола. Катерино Не та вже я стала Зледащіла, нездужаю І на ноги встати. Тяжко, Катре, умирати В чужій теплій хаті Занедужала небога. Уже й причащали, Й маслосвятіє служили Ні, не помагало. Старий Трохим по надвірю, Мов убитий, ходить. Катерина ж з болящої І очей не зводить Катерина коло неї І днює й ночує. А тим часом сичі вночі Недобре віщують На коморі. Болящая Що день, що година, Ледве чути, питається Доню Катерино Чи ще Марко не приїхав? Ох, якби я знала, Що діждуся, що побачу, То ще б підождала